Wikipedia

Результати пошуку

Методична робота

Дива в освіті творять не комп'ютери, а ВЧИТЕЛІ. 

Крег Баррет

Метод проектів

на уроках  фізики
У зв'язку з соціально-економічними змінами в світі в сучасному суспільстві виникла потреба в активних, діяльних людях, які могли б швидко пристосовуватися до мінливих умов, здатних до самоосвіти, саморозвитку.
Сучасне суспільство ставить перед педагогами завдання підготовки підростаючого покоління, яке здатне: гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідних знань; самостійно критично мислити; грамотно працювати з інформацією; бути комунікабельними; самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.
Проектна технологія – одна із інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня.
Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ ст.. у США. Спершу його називали «методом проблем» і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини. Для її розв’язання дитині необхідно застосувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.
В. Х. Кілпатрику – одному з послідовників Дж. Дьюї – вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час мався на увазі цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини
Метод проектів привернув увагу і російських педагогів початку ХХ ст. У 1905 р. під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які намагалися активно запроваджувати проектні методи у практику викладання.
Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект – це намір, який буде здійснено у майбутньому.
         Проект - це будь – яка робота, виконана “від щирого серця”, яка має певну цільову настанову.
У.Кілпатрик
         Проект - це комплекс пошукових, дослідницьких, графічних та інших видів робіт, виконаних з метою практичного або теоретичного розв´язування значущої проблеми.
Є. Полат
         Проект - це інноваційна форма організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем.
         Проект - це інноваційна форма організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем.
Л. Ващенко
         Проект - це досить тривала й послідовна діяльність, виконана для досягнення реальної мети та розв´язування життєвої проблеми.
Р. Уоткінс
Проектний метод у компетентнісно спрямованій освіті – це інструмент, який створює унікальні передумови для ключових компетенцій (соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних тощо) і самостійності учня в осягненні нового, стимулюючи його природну допитливість і творчий потенціал.
У  чому сила методів проектів? За словами Г. Ващенко, у тому, що це метод поєднання:
§     теорії з практикою, в основі якого лежать творчі пошуки учнів;
§     навчання і виховання з життям дитини та навколишнім середовищем.
У проектній діяльності докорінно змінюються відносини «учитель – учень». 
Відносини «учитель – учень» у проектній діяльності
§     Учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому
§     Учень відкриває нові знання – учитель рекомендує джерела знань
§     Учень експериментує – учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавально-трудову діяльність
§     Учень обирає – учитель сприяє прогнозуванню результату вибору
§     Учень активний – учитель створює умови для розвитку активності
§     Учень – суб’єкт навчання, учитель – партнер
§     Учень відповідає за результати своєї діяльності – учитель допомагає оцінити отримані результати і виявити способи вдосконалення діяльності
Цілі і завдання проектної технології:
§     не тільки передати учням суму знань, а ще й навчити здобувати ці знання самостійно, застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;
§     сприяти формуванню в учнів комунікативних навичок;
§     прищепити учням вміння користуватися дослідницькими прийомами6збирання інформації, аналізу з різних точок зору, висування гіпотез, уміння робити висновки.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна запропонувати такукласифікацію проектів:
Позитивні сторони
Негативні сторони
§  подання великого обсягу інформації за короткий час;
§  швидкого та чіткого подання інформації;
§  візуального сприйняття інформації;
§  практичного використання знання фізики;
§  виховання почуття обов’язку та відповідальності учнів.
Учні:
§  проявляють ініціативу;
§  намагаються самостійно вирішити сформульовану проблему;
§  самостійно шукають опрацьовують, аналізують і систематизують інформацію;
§  вчаться робити висновки самостійно;
§  вчаться представляти результати своїх досліджень;
§  розвивають практичні навики роботи з комп’ютером та мультимедійним проектором;
§  поглиблено вивчають матеріал;
§  ведуть активну діяльність;
§  розвивають життєві компетентності;
§  творчо розвиваються;
§  розширюють свій кругозір;
§  встановлюють між предметні зв’язки.
Вчитель:
§  підвищує свій фаховий рівень;
§  зацікавлює учнів своїм предметом;
§  спонукає до науково-пошукової роботи;
§  згуртовує учнів;
§  виховує взаємоповагу та здатність до взаємодопомоги;
створює умови тісної співпраці з учнями.
§  наявності мультимедійних засобів;
§  великих затрат часу;
§  великих матеріальних затрат.
Під час неї відбувається:
§  відволікання від вивчення інших предметів;
§  відсутність контролю на окремих етапах реалізації;
§  глибоке опрацювання лише окремих питань теми;
§  необ’єктивне виставлення оцінок;
§  діяльність тільки сильних учнів;
§  перевантаженість вчителя.
Проектна діяльність не дає:
можливості розв’язувати фізичні задачі
Етапи реалізації проекту
ПІДГОТОВЧИЙ (організаційний)
    формулювання проблеми
    визначення теми й мети проекту (для чого?)
   формулювання завдань проекту
 Як правильно формулювати проблему та завдання проекту?
Успішними є ті проекти, діяльність яких зосереджена на вирішенні конкретних, вузьких проблем.
Важливо визначити
причини:
     що спричинило проблему?
     наявна одна чи кілька причин?
    чи взаємопов’язані причини?
наслідки:
     які наслідки проблеми?
     на яку кількість людей вона впливає?
     якими є наслідки культурні, соціальні, політичні?
Критерії належного формулювання проблеми:
     стисло охарактеризуйте ситуацію, що потребує змін;
     окресліть коло тих, кого вона стосується;
     наведіть кількісну інформацію, що характеризує проблему;
     визначте потреби і цілі.
Під час вибору теми консультантові слід враховувати:
     важливість і актуальність проблеми;
     можливе зацікавлення учасників проекту;
     обгрунтованість (наукова, правова, етична тощо) практичного вирішення.
! Назва проекту містить загальну назву проблеми.
Завдання проекту – це ряд досягнень, спрямованих на розв’язання існуючих проблем.
При формулюванні завдань проекту важливо пам’ятати, що завдання проекту не є процесом, а є очікуваним результатом.
Слід:

  •      уникати слів, що змальовують процес (НП: підтримувати, покращувати, посилювати, сприяти, координувати перебудовувати);
  •     використовувати слова, які означають завершеність дії (НП: підготувати, зменшити, збільшити, організувати, виробити, встановити)
Вимоги до формулювання завдань проекту:
Конкретність
повинно бути зрозумілим що і як  
 зміниться в результаті діяльності
Вимірюваність
результати можуть бути виміряні,
порівняні з попереднім станом
Визначеність
чітко визначені цільові групи, обсяг дії,
 сфери діяльності
Реалістичніь
очікувані зміни мають бути не
гіпотетичними, а реальними, можливими
Визначеність у часі
чітко визначено термін діяльності у
проекті, його етапи
ДІЯЛЬНІСТЬ - створення ініціативних груп, призначених для:
планування дій:

  •      визначення джерел інформації;
  •      визначення способів обробки та аналізу інформації;
  •      формування уявлень про бажані результати (форма звіту);
  •      встановлення процедур та критеріїв оцінки результатів процесу;
  •     розподіл завдань (обов’язків) між членами команди.
дослідження теми проекту:

  •     збір необхідної інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент);
  •     вирішення проміжних завдань;
  •    спостереження за об’єктами;
  •     проведення експериментів;
  •      анкетування;
  •      робота з літературою.
РЕЗУЛЬТАТИ
     аналіз зібраної інформації;
     формулювання висновків.
ПОДАННЯ АБО ЗВІТ
     узагальнення та класифікація зібраних матеріалів;
     виготовлення ілюстративного матеріалу (фотографії, графіки, малюнки, схеми);
     підготовка презентаційних інформативних матеріалів;
     підготовка учнів до виступу;
     презентація (комп’ютерна, візуальна – малюнок, фото, діаграми, таблиці).
Перед проведенням презентації уточніть:
     час і місце проведення;
     для якої аудиторії вона призначена;
    кого запросити на виступ.
Під час проведення презентації:
     ознайомте слухачів з темою, дайте їм зрозуміти, про що ви хочете говорити;
     представте слухачам матеріал за допомогою візуальних навчальних посібників;
     узагальніть головні моменти;
     запросіть слухачів до дискусії.
РЕФЛЕКСІЯ -
     колективне обговорення - підсумок та оцінка отриманих результатів за встановленими критеріями;
     самооцінка результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями.
Самооцінка

  •      Чого я навчився?
  •      Яких умінь і навичок я набув, працюючи над цим проектом?
  •      Що сприяло роботі над проектом?
  •      Що заважало роботі над проектом?
  •      У чому полягають переваги роботи у команді?
  •      У чому полягають недоліки групової роботи?
  •      Що я зробив добре?
  •      Якби вам довелося починати новий проект, що ви зробили б інакше?
Критерії оцінювання проект

  •      значущість і актуальність проблеми;
  •      коректність методів дослідження й обробки даних;
  •      активність кожного учасника;
  •      колективний характер рішень;
  •      характер спілкування, взаємодопомоги;
  •      залучення знань з інших предметів;
  •      уміння аргументувати свої висновки;
  •      естетика оформлення результатів;
  •      уміння відповідати на запитання опонентів;
  •      лаконічність і аргументованість кожного висновку.
Алгоритм реалізації проекту
9.  Ресурсне забезпечення
8.  Оцінка і самооцінка проекту
7.  Очікувані результати
6.  Обов’язки та відповідальність учасників проекту
5.  Механізм реалізації проекту
4.  Визначення етапів реалізації проекту
3.  Мета й завдання
2.  Актуальність
1.  Назва проекту
Позитивні сторони
Негативні сторони
§  подання великого обсягу інформації за короткий час;
§  швидкого та чіткого подання інформації;
§  візуального сприйняття інформації;
§  практичного використання знання фізики;
§  виховання почуття обов’язку та відповідальності учнів.
Учні:
§  проявляють ініціативу;
§  намагаються самостійно вирішити сформульовану проблему;
§  самостійно шукають опрацьовують, аналізують і систематизують інформацію;
§  вчаться робити висновки самостійно;
§  вчаться представляти результати своїх досліджень;
§  розвивають практичні навики роботи з комп’ютером та мультимедійним проектором;
§  поглиблено вивчають матеріал;
§  ведуть активну діяльність;
§  розвивають життєві компетентності;
§  творчо розвиваються;
§  розширюють свій кругозір;
§  встановлюють між предметні зв’язки.
Вчитель:
§  підвищує свій фаховий рівень;
§  зацікавлює учнів своїм предметом;
§  спонукає до науково-пошукової роботи;
§  згуртовує учнів;
§  виховує взаємоповагу та здатність до взаємодопомоги;
створює умови тісної співпраці з учнями.
§  наявності мультимедійних засобів;
§  великих затрат часу;
§  великих матеріальних затрат.
Під час неї відбувається:
§  відволікання від вивчення інших предметів;
§  відсутність контролю на окремих етапах реалізації;
§  глибоке опрацювання лише окремих питань теми;
§  необ’єктивне виставлення оцінок;
§  діяльність тільки сильних учнів;
§  перевантаженість вчителя.
Проектна діяльність не дає:
можливості розв’язувати фізичні задачі





Особистісно орієнтовані технології

           Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 р. № 462 ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого і компетентісного підходів. 



              Особистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів. 

    Особистісно орієнтовний підхід у навчанні спирається на такі основні положення: 

1. Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання. 

2. Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок, - розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків. 

Компетентнісний підхід – це спрямованість навчально – виховного процесу на досягнення результатів , якими є такі ієрархічно – підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна. 

Поняття компетенції й компетентності значно ширші за поняття «знання», «уміння», «навички», бо концентрують у собі стереотипи, гнучкість мислення; характер – самостійність, цілеспрямованість, вольові якості. 

На компетентнісній стратегії ґрунтуються і «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи». Відповідно до цього змінюється процес контролю й оцінювання результатів навчальної діяльності школярів. 

            Забезпечуючи компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі початкової школи, ми взяли за основу своєї діяльності виконання чотирьох основних принципів, на яких базується сучасна освіта: 

- навчити дітей жити разом; - навчити дітей отримувати знання; 

- навчити дітей працювати; - навчити дітей жити змістовно, гідно. 








Технологія особистісно орієнтованого навчання.


Технологія – слово грецького походження, яке в перекладі означає         « знання про майстерність».

     До особистісно орієнтованих технологій різні автори зараховують сьогодні різноманітні технології, загальноприйнятої класифікації наразі нема. Серед таких технологій Вальдорфська педагогіка, методика Марії Монтессорі, система розвивального навчання та ін.



Урок в особистісно орієнтованій системі навчання.



      Урок в ососбистісно орієнтованій системі навчання підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань ( хоча й такі уроки потрібні) , а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель. Для цього вчитель, працюючи з класом у полілоговому режимі виділяє різні індивідуальні значеннєві ( семантичні ) "коди" та, спираючись на них відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту знань, що підлягають засвоєнню.

        Робота на уроці з субєктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки : не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.

      У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковими знаннями.У перебігу бесіди немає правильних ( неправильних ) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, вчитель потім починає обробляти їх з позицій свого предмета, дидактичної мети. Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому жорстко задано контекст та зміст бесіди, але їх передачу організовано як " зустріч" різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником  його породження. За таких умов знання, які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими.                                  


Вимоги до особистісно орієнтованого уроку.

Сформулюємо основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку:
- пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу ;
- орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва;
- орієнтація на особистісні досягнення учнів ;
- створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху;
- чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку ;
- раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання ;
- використання активних методів навчання мультимедійних систем;
- зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;
- формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;                                                                                  
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
Загально педагогічні
1.                Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.
2.                Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
3. Орієнтаці33я на процес навчання за методикою співробітництва.
4. Орієнтація на особистісні досягнення учнів.
5. Тривимірне навчання.
6. Створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху.
7. Педагогічний такт і культура мови.
8. Пізнавальна самостійність учнів.
9. Чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку
.                                                                                                       
Дидактичні
1.                          Раціональне використання кожної хвилини уроку.
2. Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання.
3. Використання активних методів навчання, мультимедійних систем
4. Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем.
5. Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.
6. Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу.
7. Використання сценарних варіантів уроків, які забезпечуються різноманітними носіями інформації.
8. Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
9. Організоване закінчення уроку.
                                             
Психологічні
1. Врахування психологічних особливостей кожного учня.
2. Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителя і учнів.
3. Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів.
4. Педагогічна етика і психологічний такт.
Гігієнічні
1. Температурний режим.
2. Норми освітлення.
3. Провітрювання.
4. Відповідність нормативам шкільних меблів.
5. Чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання.   Засоби досягнення мети

  Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.
Засобами досягнення цієї мети можуть бути:
- використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб"єктний досвід учнів;
- створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;
- стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;
- оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;
- створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Основні етапи  особистісно орієнтованого уроку. 

  Технологія особистіно орієнтованого уроку складається з таких основних "вузлів":
    І. Етап орієнтації
Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу.
Орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться, в цілісному навчальному курсі, розділі, темі ( схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо )
Опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.
    ІІ Етап визначення мети
Визначення разом з учнями особливостей значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку ( що може дати робота учня саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя).
Визначення показників досягнення поставлених завдань ( які знання , уявлення, способи діяльності про це свідчитимуть).
Методи і засоби реалізації першого та другого етапів : актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, "мозковий штурм" формування пізнавального інтересу тощо.
    ІІІ Етап проектування
Залучення учнів (по можливості ) до планування діяльності, яка здійснюється на уроці, через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо ) :
   - обговорення наступного плану роботи.
зацікавлення матеріалом:
1)
 Приваблива мета – перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива мета, яка стає для нього особистісно-вагомою, і він залучається до запланованої вчителем навчальної діяльності.
2) 
Подив – учитель знаходить такий кут зору на навчальний матеріал, за якого навіть повсякденне стає дивовижним.                                                    
3)  Відстрочена відповідь – на початку уроку вчитель дає проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень зможе сформувати, отримуючи необхідну інформацію під час уроку.
4)  Фантастичне запитання – вчитель моделює фантастичну ситуацію.
5) 
Помилки в поясненні – пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилки. При цьому учитель доводить до відома учнів свій намір.
6)  Практичність теорії – вступ до теорії вчитель здійснює через практичне завдання, вирішення його корисне для учнів.
7)  Прес-конференція – вчитель навмисно неповністю розкриває тему, а пропонує школярам самостійно розкрити її до кінця шляхом використання суб'єктивного життєвого досвіду, підручників, довідково-інформаційної літератури, спеціального обладнання та інших допоміжних засобів, доступних учням на цьому уроці.
8)  Запитання до тексту – перед вивченням навчального тексту учням ставлять завдання: скласти до нього список запитань, відповіді на які цілком і суттєво розкриють даний матеріал.
Методи і заходи реалізації І – ІІІ етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.
Таким чином, тему уроку, його мету, план доводять до відома учнів одразу ж після сигнального дзвінка словесно і наочно (дошка, кодоскоп тощо). Учитель чітко і переконливо інформує учнів відносно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці. У цьому вступному інструктажі його пізнавальна привабливість - матеріал пов'язаний з певною цікавою, значною проблемою, визначено проблемні питання. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук, для побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть потрібні під час заліку. Цікаві засоби для  більшого зацікавлення матеріалом.

    ІV Етап організації плану діяльності
Подання варіативності у виборі способів навчальної діяльності
(письмового або усного; індивідуального або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальнюючому вигляді або конкретних прикладах тощо).
Вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу
(конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо).
Вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок.
Варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).
Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів : заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.
                                                                                      
    V Етап контрольно-оцінювальний
-
 залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль).
-
 участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз).
-
 надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі.
-
 використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра та виставлення рівневих оцінок за дванадцятибальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів не тільки за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.
Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки вчителю, який допомагає учням:
-
 орієнтуватися у навчальному матеріалі (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття);
-
 визначити або брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності;
-
 реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;
-
 самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).
Саме суб'єктне ставлення до завдань діяльності, присвоювання та погоджування цих завдань учнями і вчителем у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом в реалізації особистісно орієнтованого навчання (немає мети - немає суб'єкта!).
Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності
– реалізація механізму "цінування".
Механізм "цінування" – це вираження педагогом свого                                    
 позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів і її результатів.
Необхідно відрізняти "цінування" від "оцінювання". Оцінювання передбачає кількісну та якісну (як позитивну, так і негативну) оцінку навчальної праці школярів. "Цінування" може бути тільки позитивним, воно передбачає автентичність педагога – відповідність почуттів, які він виявляє, тим почуттям, які реально переживає. Саме "цінування" є основним механізмом культивування системи гуманістичних, соціальне орієнтованих цінностей уч
нів.
 Література:

 1.   Б. Житник. Основи сучасного навчання, К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
      2. С. Подмазін Технологія особистісно орієнтованого уроку, К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
3. Н.М. Десятниченко. Роздуми про особистісно орієнтоване навчання, К.: "Плеяда" Відкритий урок № 13-14, 2001
    







                  Роль методичної служби у школі


Методичні рекомендації зі складання тестових завдань


У сучасному цифровому світі стрімкого розвитку та змін вимоги до будь-яких професійзмінюються. Сучасний вчитель – це зовсім вже не той, хто був 20 чи10 років тому. 

Пропонуємо вашій увазі підбірку характеристик, якими повинен володіти вчитель 21 століття:

1. Має персоналізований підхід до кожного учня та концентрує клас на пізнанні;
2. Сприймає учнів як продюсерів (які можуть творити креативні блоги, фільми чи історії за допомогою цифрових носіїв);

3. Вивчає нові технології, щоб йти в нову з часом;
4. Мислить глобально (вивчає нові культури та мови);
5. Застосовує сматфони (якщо не знаєте відповіді на питання – можна заглянути в мережу);
6. Веде блог;
7. Працює у мережі Інтернет (організовує ресурси вчителів, роботу з класом, батьками у мережі);
8. Співпрацює з учнями;
9. Використовує Twitter;
10. Спілкується з однодумцями (сучасний світ дозволяє поговорити з будь-ким і будь-де);
11. Формує навчання, базоване на проектах;
12. Запроваджує інновації; 
13. Проронує власний, цікавий контент у мережі;
14. Вчиться кодувати (як мову сучасності);
15. Не перестає вчитися!
3. Вивчає нові технології, щоб йти в нову з часом;
4. Мислить глобально (вивчає нові культури та мови);
5. Застосовує сматфони (якщо не знаєте відповіді на питання – можна заглянути в мережу);
6. Веде блог;
7. Працює у мережі Інтернет (організовує ресурси вчителів, роботу з класом, батьками у мережі);
8. Співпрацює з учнями;
9. Використовує Twitter;
10. Спілкується з однодумцями (сучасний світ дозволяє поговорити з будь-ким і будь-де);
11. Формує навчання, базоване на проектах;
12. Запроваджує інновації; 
13. Проронує власний, цікавий контент у мережі;
14. Вчиться кодувати (як мову сучасності);
15. Не перестає вчитися!


Електронний помічник вчителя: Визначаємо рівень навченості учнів




 

а також сам файл рівень навченості учнів, який можна в будь-який час скачати і користуватися.








Немає коментарів:

Дописати коментар